Цюрупинськ: історія міста, яке стало Олешками

Цюрупинськ — це назва, під якою Олешки на Херсонщині прожили майже дев’яностоліття. Містечко на лівому березі Дніпра відоме з початку XVIII століття, але для кількох поколінь українців залишалося саме Цюрупинськом — із меблевою фабрикою, річковим портом і рибою з Олешківських пісків. У 2016 році міськрада повернула йому історичну назву, тож тепер Олешки — це офіційно, а Цюрупинськ — сторінка з історії.

Коротко про місто в цифрах

Олешки стоять на лівому березі Дніпра, за тридцять кілометрів від Херсона. Через місто проходить автошлях E105, поруч — залізнична станція, а з протилежного берега до 2023 року було видно колишню Каховську затоку. До повномасштабного вторгнення населення трималося на рівні 24 тисяч осіб, хоча реальна цифра відрізнялася від офіційної через сезонних працівників і дачників.

Параметр	Значення
Область	Херсонська
Район	Херсонський
Розташування	лівий берег Дніпра, 30 км від Херсона
Населення (до 2022)	близько 24 тис. осіб
Рік першої згадки поселення	1710
Колишня назва	Олешки (до 1928, відновлено у 2016)
Сучасна назва	Олешки

Від Олешшя до радянського перейменування

Свою історію місто веде від укріпленого пункту Олешки, який 1710 року згадує карта часів кошового отамана Петра Калнишевського. Тоді це було невелике козацьке село, яке торгувало рибою, сіллю та худобою. Розташування біля Дніпра робило його зручним перевалочним пунктом між гирлом річки та північними районами.

У XIX столітті через Олешки проклали поштовий тракт, а в 1874 році — залізничну гілку на Каховку. Це дало поштовх до розвитку: з’явилися млини, невеликі металообробні майстерні, розширився річковий порт. До 1913 року в Олешках мешкало понад 12 тисяч осіб, діяли три церкви, єврейська синагога, школа й земська лікарня.

У 1928 році радянська влада перейменувала місто на честь партійного діяча Миколи Цюрупи. Він не мав жодного стосунку до краю: народився в Бессарабії, працював у наркоматах і помер 1928 року від туберкульозу. Перейменування мало показати лояльність до Москви, але для місцевого населення воно залишилося чужим — Олешки лишилися Олешками в розмовах і піснях.

Повоєнна доба додала ще один шар радянської міфології. Місто стало районним центром, отримало статус обласного підпорядкування в 1957 році, а в 1960-х тут звели меблеву фабрику — головне підприємство, яке годувало родини. До 1989 року населення Цюрупинська зросло до 26 тисяч, працювали дві школи, Будинок культури, музична школа і стадіон.

Після проголошення незалежності назву не змінили одразу. Дискусія тривала з 1991 року, але офіційне рішення ухвалили тільки в лютому 2016 року в межах закону про декомунізацію. На сесії міськради проголосували за повернення історичної назви Олешки, а процес заміни табличок і документів тривав майже два роки.

Географія та клімат

Місто стоїть у межах Олешківської піщаної арени — одного з найбільших піщаних масивів Європи. Ґрунти тут легкі, соснові ліси чергуються з ділянками рухомих пісків, а влітку температура регулярно перевищує 35 градусів. Річка Дніпро біля міста утворює широку заплаву, через яку раніше курсували пороми на правий берег.

Середня температура січня: −3,5 °C, з частими відлигами.
Середня температура липня: +23,5 °C, посухи до 50 днів на рік.
Опадів: 350–400 мм на рік, більшість — у травні та червні.
Вітри: переважно північно-східні, влітку — суховії.

Завдяки такому клімату околиці колишнього Цюрупинська здавна приваблювали виноградарів і баштанників. Тут вирощували кавуни, помідори, а також тютюн. Піщані ґрунти дають солодкі плоди, хоча вимагають штучного зрошення, і без поливу врожайність падає в рази.

Економіка та інфраструктура

Головним роботодавцем десятиліттями залишалася меблева фабрика. Вона спеціалізувалася на корпусних меблях і постачала продукцію в мережі по всій Україні. На початку 2000-х тут працювало близько 1200 осіб, а річний оборот сягав 150 мільйонів гривень. Після 2014 року виробництво скоротилося, частину цехів передали під склади, а в 2021 році фабрика остаточно зупинилася через борги за газ.

Другим важливим підприємством був річковий порт. Він приймав баржі із зерном, перевалював пісок і будівельні матеріали. Після підриву Каховської ГЕС у червні 2023 року порт фактично втратив сенс: рівень води в Дніпрі впав, судноплавство припинилося, а територія потребує відновлення.

Середня зарплата в місті до повномасштабної війни трималася на рівні 9–11 тисяч гривень — нижче середньообласної. Більшість жителів або працювали в Херсоні, або їздили на вахти. У місті діяли дві державні школи, дитячий садок, поліклініка, відділення Нової пошти та два банки.

Галузь	Стан до 2022	Що змінилося
Меблева фабрика	1 200 працівників	Зупинена у 2021 р.
Річковий порт	400 працівників	Припинив роботу після 2023 р.
Сільське господарство	Фермерські господарства, баштанні	Частково постраждало
Торгівля	Ринок, 60 магазинів	Робота з перебоями

Що подивитися та куди поїхати

Найближча природна пам’ятка — Олешківські піски. Це не гарний туристичний об’єкт у класичному розумінні, але саме тут знімали сцени «Степової казки» 1961 року. Місцеві гіди пропонують поїздки на джипах, а влітку — піші маршрути з наметами. Варто їхати зі своєю водою і враховувати, що стільникового зв’язку майже немає.

У самому місті збереглося кілька історичних будівель: колишня земська управа початку XX століття, Свято-Миколаївський храм і будівля залізничного вокзалу. Більшість радянської забудови — типова двоповерхова, без архітектурної цінності. У 2017 році в місті встановили пам’ятник засновникам Олешок — козакам, які 1710 року заснували поселення.

Якщо плануєте подорож, зручніше дістатися через Херсон або Миколаїв. Пряме залізничне сполучення з Києвом скасовано у 2014 році, автобуси з обласного центру ходять рідко, тож найкращий варіант — власне авто. Дорога з Херсона займає 40 хвилин, з Миколаєва — близько двох годин.

Місцеві особливості та культура

Місцеві жителі зберегли своєрідний говір — суміш степового українського з російськими запозиченнями. Тут кажуть «куда», «скока» і «на Дніпрі», але зберігають чимало старих слів, яких немає в інших областях. Зокрема, «ба́йдак» — великий човен, «ку́га» — очерет, «плавні» — заплавні луки.

Традиційна страва — юшка з судака, яку готують на багатті прямо на березі. Рецепт простий: свіжа риба, картопля, цибуля, лавровий лист і трохи перцю. У деяких родинах рецепт передають п’ять поколінь, і кожен господар додає свою деталь — хтось кидає шматок сала, хтось — ложку сметани.

Святкування Дня міста припадало на другу суботу вересня.
Щороку в липні проводили етнофестиваль «Пісні Олешшя».
На ярмарках продавали мед з місцевих пасік та рибу з Дніпра.

Вплив війни та сучасний стан

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році місто опинилося під окупацією. Протягом кількох місяців зв’язок із населеними пунктами був обмежений, гуманітарні вантажі доходили з перебоями. Після звільнення правобережжя Херсонщини в листопаді 2022 року частина жителів повернулася, але значна частина залишилася у Херсоні, Одесі та за кордоном.

За даними обласної військової адміністрації, на початок 2024 року в місті залишалося близько 6 тисяч жителів — чверть довоєнного населення. Працює лише одна школа, поліклініка скоротила графік, продуктові магазини відкриваються за наявності товару. Комунальні служби частково відновили водопостачання, але з опаленням і досі є проблеми.

Питання перейменування знову набуло актуальності: частина містян виступає за повне перейменування на честь українського історичного діяча, частина — за збереження історичної назви Олешки. Остаточного рішення поки немає, хоча обласна рада неодноразово поверталася до теми на сесіях.

Цікаві факти

Місто фігурує в повістях Олеся Гончара та в спогадах учасників Другої світової. Тут народився заслужений архітектор України Леонід Фесенко, автор проектів кількох шкіл у Херсоні. А в 1962 році через Олешки пролітав на повітряній кулі відомий мандрівник Юрій Подгородський — запис про це зберігся в місцевому краєзнавчому музеї.

Олешківські піски — не лише туристичний об’єкт, а й науково досліджувана територія. Згідно з працями українських географів, цей масив формувався протягом кількох тисячоліть і є одним із найбільших піщаних масивів Європи. Науковці з кількох українських інститутів досліджують місцеву флору й фауну, зокрема види, занесені до Червоної книги.

Ще один факт: на околицях колишнього Цюрупинська в 1970-х роках археологи знайшли залишки скіфського городища. Розкопки тоді не були завершені, і частина знахідок досі зберігається в Херсонському краєзнавчому музеї. Місцеві краєзнавці не раз зверталися до обласної ради з проханням поновити дослідження, але через брак фінансування роботи призупинені.

Часті запитання (FAQ)

Що таке Цюрупинськ і де він розташований?

Цюрупинськ — колишня назва міста Олешки в Херсонській області. Місто стоїть на лівому березі Дніпра, за 30 кілометрів від обласного центру. Назва походила від партійного діяча Миколи Цюрупи і використовувалася з 1928 по 2016 рік.

Коли Цюрупинськ перейменували на Олешки?

Рішення про перейменування ухвалили в лютому 2016 року в межах закону про декомунізацію. Остаточно таблички й документи замінили до 2018 року, але в побуті стара назва ще довго вживалася серед жителів і на дорожніх вказівниках.

Скільки людей мешкало в Цюрупинську до війни?

За даними перепису 2001 року — близько 25 тисяч, до 2021 року офіційно налічувалося 24 тисячі осіб. Після 2022 року значна частина жителів виїхала, і на початок 2024 року в місті залишалося близько 6 тисяч.

Як дістатися до колишнього Цюрупинська зараз?

Найзручніше — через Херсон автобусом або власним авто по трасі E105. Залізничне сполучення з більшістю областей обмежене, тож громадський транспорт ходить рідко. Перед поїздкою варто уточнити актуальний стан доріг і безпекову ситуацію.

Чи є в місті пам’ятки для туристів?

У місті збереглися будівлі земської управи початку XX століття, Свято-Миколаївський храм і пам’ятник засновникам Олешок. Головна природна пам’ятка поруч — Олешківські піски, де організовують джип-тури. Серед туристів популярні риболовля на Дніпрі та відвідини фермерських господарств.

Чим займалися жителі Цюрупинська?

До 2021 року головним роботодавцем була меблева фабрика. Працювали також річковий порт, фермерські господарства, малий бізнес у сфері торгівлі. Багато жителів їздили на роботу до Херсона, а влітку підробляли на зборі овочів і баштану.

Яка офіційна назва міста зараз?

З 2016 року офіційна назва — Олешки. У 2024 році обговорюється можливість нового перейменування в межах додаткової декомунізації, але остаточного рішення обласна рада ще не ухвалила. У документах і на картах місто поки позначається як Олешки.

Чи безпечно їхати в Олешки сьогодні?

Ситуація в регіоні залишається нестабільною. Перед поїздкою варто перевірити дані обласної військової адміністрації та ДСНС, уточнити наявність блокпостів і обмежень. Гуманітарні та волонтерські місії діють під координацією місцевої ОВА, і самостійні поїздки без узгодження не рекомендовані.