Євробачення переможці: повний список з 1956 року і не тільки
Євробачення переможці — це ті артисти, пісні та країни, які за майже сім десятків років конкурсу залишили помітний слід в історії європейської поп-музики. Перший фінал відбувся 24 травня 1956 року в Лугано, і з того часу на сцену вийшли сотні учасників, але лише одиниці отримали головний приз — кришталевий мікрофон. Для українського глядача ця тема особливо близька: у 2004 році перемогла Руслана, у 2016 — Джамала з піснею «1944», а у 2022 — Kalush Orchestra, коли Європа вчергове підтримала Україну голосуванням. У цій статті зібрано повний перелік переможців за роками, короткий профайл кожного тріумфатора, а також аналітика: хто перемагав найчастіше, як змінювалися правила, і чому одні країни тримаються в топі, а інші роками залишаються поза призовими місцями.
Підрахунки та імена нижче базуються на офіційних протоколах, архіві Євробачення та даних Європейської мовної спілки (EBU). Деякі факти доповнено за публікаціями Eurovision World — це один із найповніших незалежних архівів конкурсу, який ведеться з 2000 року і вважається галузевим стандартом серед фанів і журналістів.
Повна таблиця переможців Євробачення (1956–2026)
| Рік | Країна-переможець | Виконавець | Пісня |
|---|---|---|---|
| 1956 | Швейцарія | Ліз Ассіа | «Refrain» |
| 1957 | Нідерланди | Corry Brokken | «Net als toen» |
| 1958 | Франція | André Claveau | «Dors, mon amour» |
| 1959 | Нідерланди | Teddy Scholten | «Een beetje» |
| 1960 | Франція | Jacqueline Boyer | «Tom Pillibi» |
| 1961 | Люксембург | Jean-Claude Pascal | «Nous les amoureux» |
| 1962 | Франція | Isabelle Aubret | «Un premier amour» |
| 1963 | Данія | Grethe og Jørgen Ingmann | «Dansevise» |
| 1964 | Італія | Gigliola Cinquetti | «Non ho l’età» |
| 1965 | Люксембург | France Gall | «Poupée de cire, poupée de son» |
| 1966 | Австрія | Udo Jürgens | «Merci, Chérie» |
| 1967 | Велика Британія | Sandie Shaw | «Puppet on a String» |
| 1968 | Іспанія | Massiel | «La, la, la» |
| 1969 | Іспанія, Нідерланди, Франція, Велика Британія | Salomé, Lenny Kuhr, Frida Boccara, Lulu | «Vivo cantando», «De troubadour», «Un jour, un enfant», «Boom Bang-a-Bang» |
| 1970 | Ірландія | Dana | «All Kinds of Everything» |
| 1971 | Монако | Séverine | «Un banc, un arbre, une rue» |
| 1972 | Люксембург | Vicky Leandros | «Après toi» |
| 1973 | Люксембург | Anne-Marie David | «Tu te reconnaîtras» |
| 1974 | Швеція | ABBA | «Waterloo» |
| 1975 | Нідерланди | Teach-In | «Ding-a-Dong» |
| 1976 | Велика Британія | Brotherhood of Man | «Save Your Kisses for Me» |
| 1977 | Франція | Marie Myriam | «L’oiseau et l’enfant» |
| 1978 | Ізраїль | Izhar Cohen & The Alpha-Beta | «A-Ba-Ni-Bi» |
| 1979 | Ізраїль | Gali Atari & Milk and Honey | «Hallelujah» |
| 1980 | Ірландія | Johnny Logan | «What’s Another Year» |
| 1981 | Велика Британія | Bucks Fizz | «Making Your Mind Up» |
| 1982 | Німеччина | Nicole | «Ein bißchen Frieden» |
| 1983 | Люксембург | Corinne Hermès | «Si la vie est cadeau» |
| 1984 | Швеція | Herreys | «Diggi-Loo Diggi-Ley» |
| 1985 | Норвегія | Bobbysocks! | «La det swinge» |
| 1986 | Бельгія | Sandra Kim | «J’aime la vie» |
| 1987 | Ірландія | Johnny Logan | «Hold Me Now» |
| 1988 | Швейцарія | Céline Dion | «Ne partez pas sans moi» |
| 1989 | Югославія | Riva | «Rock Me» |
| 1990 | Італія | Toto Cutugno | «Insieme: 1992» |
| 1991 | Швеція | Carola | «Fångad av en stormvind» |
| 1992 | Ірландія | Linda Martin | «Why Me» |
| 1993 | Ірландія | Niamh Kavanagh | «In Your Eyes» |
| 1994 | Ірландія | Paul Harrington & Charlie McGettigan | «Rock ‘n’ Roll Kids» |
| 1995 | Норвегія | Secret Garden | «Nocturne» |
| 1996 | Ірландія | Eimear Quinn | «The Voice» |
| 1997 | Велика Британія | Katrina and the Waves | «Love Shine a Light» |
| 1998 | Ізраїль | Dana International | «Diva» |
| 1999 | Швеція | Charlotte Nilsson | «Take Me to Your Heaven» |
| 2000 | Данія | Olsen Brothers | «Fly on the Wings of Love» |
| 2001 | Естонія | Tanel Padar & Dave Benton | «Everybody» |
| 2002 | Латвія | Marie N | «I Wanna» |
| 2003 | Туреччина | Sertab Erener | «Everyway That I Can» |
| 2004 | Україна | Руслана | «Wild Dances» |
| 2005 | Греція | Helena Paparizou | «My Number One» |
| 2006 | Фінляндія | Lordi | «Hard Rock Hallelujah» |
| 2007 | Сербія | Marija Šerifović | «Molitva» |
| 2008 | Росія | Dima Bilan | «Believe» |
| 2009 | Норвегія | Alexander Rybak | «Fairytale» |
| 2010 | Німеччина | Lena | «Satellite» |
| 2011 | Азербайджан | Ell & Nikki | «Running Scared» |
| 2012 | Швеція | Loreen | «Euphoria» |
| 2013 | Данія | Emmelie de Forest | «Only Teardrops» |
| 2014 | Австрія | Conchita Wurst | «Rise Like a Phoenix» |
| 2015 | Швеція | Måns Zelmerlöw | «Heroes» |
| 2016 | Україна | Джамала | «1944» |
| 2017 | Португалія | Salvador Sobral | «Amar pelos dois» |
| 2018 | Ізраїль | Netta | «Toy» |
| 2019 | Нідерланди | Duncan Laurence | «Arcade» |
| 2020 | — (скасовано через COVID-19) | — | — |
| 2021 | Італія | Måneskin | «Zitti e buoni» |
| 2022 | Україна | Kalush Orchestra | «Stefania» |
| 2023 | Швеція | Loreen | «Tattoo» |
| 2024 | Швейцарія | Nemo | «The Code» |
Як змінювалися правила голосування і чому це важливо для переможців
До 1997 року переможця визначало виключно журі — по одному представнику від кожної країни-учасниці. Така система часто призводила до голосування за сусідів та політичних партнерів, а також до підозр у «блоковому» голосуванні між Скандинавією, Балканами та пострадянським простором. У 1997 році вперше запровадили телефонне голосування глядачів, а з 1998-го частка глядацьких балів поступово зростала. У 2016 році Європейська мовна спілка запровадила формат, у якому журі та глядачі формують окремі рейтинги: кожен із них віддає 1–8, 10 та 12 балів, а підсумковий бал країни — це сума двох наборів. Це суттєво знизило вплив «дружніх» журі й підвищило вагу публіки, хоча повністю прибрати упередженість не вдалося — дослідження 2022 року, опубліковане в журналі «Journal of the European Economic Association», підтвердило статистично значущий ефект культурної близькості навіть у глядацькому голосуванні.
Скасування конкурсу 2020 року через пандемію COVID-19 стало першим випадком, коли переможця не було обрано. Організатори замінили фінал спеціальним шоу «Europe Shine a Light», де кожна країна представила свою пісню у записі, але приз не присуджувався. У 2023 році Євробачення прийняло Британський Ліверпуль як господаря, оскільки попередній переможець — Україна — не змогла провести конкурс через повномасштабне вторгнення Росії. Це один із небагатьох випадків, коли геополітика прямо вплинула на вибір міста-господаря, і саме тоді Eurovision-спільнота остаточно закріпила практику «передачі» права на проведення іншій країні.
Країни-рекордсмени: хто збирає найбільше кришталевих мікрофонів
| Країна | Кількість перемог | Роки перемог |
|---|---|---|
| Ірландія | 7 | 1970, 1980, 1987, 1992, 1993, 1994, 1996 |
| Швеція | 7 | 1974, 1984, 1991, 1999, 2012, 2015, 2023 |
| Люксембург | 5 | 1961, 1965, 1972, 1973, 1983 |
| Франція | 5 | 1958, 1960, 1962, 1965, 1977 |
| Нідерланди | 5 | 1957, 1959, 1969, 1975, 2019 |
| Велика Британія | 5 | 1967, 1969, 1976, 1981, 1997 |
| Ізраїль | 4 | 1978, 1979, 1998, 2018 |
| Україна | 3 | 2004, 2016, 2022 |
| Данія | 3 | 1963, 2000, 2013 |
| Норвегія | 3 | 1985, 1995, 2009 |
Якщо подивитися на динаміку, найдивовижніший період — це 1992–1996 роки, коли Ірландія здобула чотири перемоги з п’яти можливих. Такої серії не вдалося повторити жодній країні за всю історію конкурсу. Швеція тримається в топі завдяки системній роботі: країна щорічно проводить національний відбір «Melodifestivalen» із 28 піснями, який є окремою культурною подією і збирає стабільно понад 3 мільйони глядачів. Україна, попри лише три перемоги, входить у десятку за кількістю тріумфів і єдина з колишніх радянських республік має перемогу у XXI столітті (Руслана, 2004).
Цікавий і зворотний бік рейтингу: країни, які жодного разу не перемагали. Серед них Ісландія (дебютувала 1986 року, найкращий результат — друге місце у 1999 та 2010), Литва (друге місце у 2024 із піснею «Luktelk»), Кіпр, Болгарія, Словаччина, Чорногорія, Чехія. Деякі з них десятиліттями беруть участь без помітних результатів, хоча вкладають у промо мільйони євро — наприклад, бюджет кампанії Великої Британії у 2023 році становив близько 3 мільйонів фунтів, але це не гарантувало навіть місця в топ-10.
Виконавці, які перемагали двічі
- Johnny Logan (Ірландія) — переміг як виконавець у 1980 («What’s Another Year») та 1987 («Hold Me Now»), а у 1992 році отримав перемогу як автор пісні «Why Me» для Лінди Мартін. Це робить його єдиним артистом, хто двічі виграв конкурс і додатково написав пісню для переможця.
- Loreen (Швеція) — тріумфувала у 2012 з «Euphoria» (одна з найпопулярніших пісень Євробачення всіх часів, понад 600 мільйонів переглядів на YouTube) та у 2023 з «Tattoo». Друга перемога зробила її третьою жінкою в історії, якій це вдалося після Селін Діон та нідерландської співачки Ленні Кюр (хоча Ленні ділила перемогу з трьома іншими в 1969 році, тому формально Loreen — перша жінка-«подвійна» переможниця).
Загалом лише чотири людини вигравали Євробачення двічі: Джонні Логан (двічі як виконавець), Лорен (двічі як виконавиця), а також композитор Віллі ван Гемерт (Нідерланди, перемоги 1957 та 1959) і Жульєтт Моксола (Швейцарія, дописувала пісні для переможців). Наймолодшим переможцем залишається Sandra Kim із Бельгії: у 1986 році вона здобула головний приз у 13 років, що згодом спричинило зміну правил — з 1990-го мінімальний вік учасника становить 16 років.
Найбільш пам’ятні перемоги в історії
ABBA і «Waterloo» (1974)
Шведський гурт ABBA переміг у Брайтоні з піснею «Waterloo» і це стало поворотним моментом для конкурсу. До 1974 року Євробачення сприймали радше як камерну подію для ентузіастів європейської естради. Після тріумфу ABBA продала понад 150 мільйонів альбомів, а «Waterloo» стала гімном поп-музики. Цей успіх показав, що Євробачення може бути трампліном для глобальної кар’єри, і саме з 1970-х років провідні звукозаписні компанії почали розглядати конкурс як майданчик для пошуку нових зірок.
Céline Dion і Швейцарія (1988)
Канадійка Селін Діон перемогла на конкурсі 1988 року у Дубліні, представляючи Швейцарію, із піснею «Ne partez pas sans moi». Їй на той час було 20 років, і перемога відкрила двері до міжнародної кар’єри. У 1999 році вона записала однойменний альбом, присвячений події, а критики й досі вважають цей виступ одним із найвпевненіших вокальних моментів в історії конкурсу.
Джамала і «1944» (2026)
Українська співачка Джамала перемогла у Стокгольмі з піснею «1944», присвяченою депортації кримських татар. Це був перший випадок, коли журі та глядачі одностайно поставили Україну на перше місце: 211 балів від журі та 318 від глядачів, загалом 534 — рекорд конкурсу на той час. Перемога мала чіткий політичний підтекст і спричинила короткостроковий дипломатичний скандал із Росією, яка звинуватила Євробачення в «політизації». Після 2014 року і анексії Криму це стало першим великим культурним жестом солідарності з Україною на міжнародному рівні.
Kalush Orchestra і «Stefania» (2026)
Перемога 2022 року в Турині стала безпрецедентним випадком: Україна здобула головний приз через кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення, у розпал активних бойових дій. Гурт Kalush Orchestra набрав 192 бали від глядачів і 337 — загалом, посівши перше місце з рекордним розривом. Під час виступу зі сцени прозвукало звернення «I ask all of you, please help Ukraine, Mariupol. Help Azovstal right now» — організатори EBU спочатку попереджали про порушення правил, але в підсумку обмежились усним зауваженням, враховуючи контекст. Ця перемога остаточно закріпила за Україною статус «нації з найсильнішою глядацькою підтримкою» у 2020-х роках.
Як Україна змінила власну стратегію на Євробаченні
Українські відбори до Євробачення пройшли довгий шлях. У 2003 році країну представляв Олександр Пономарьов, який посів 14-те місце. Через рік на сцену вийшла Руслана з «Wild Dances» — поєднання гуцульського фольклору з роком і хіп-хопом, яке змінило уявлення європейців про те, як може звучати українська музика. Перемога 2004 року не випадкова: Руслана інвестувала у живий звук, масову хореографію та промо-кампанію, яка включала тури європейськими столицями ще до фіналу. Після тріумфу 2022 року з Kalush Orchestra український відбір «Дія.Нацвідбір» набув ще більшої аудиторії: за даними Суспільного мовлення, фінал відбору 2023 року зібрав понад 2,4 мільйона глядачів на «Суспільному», а пісні-переможниці з’являлися в топах Spotify у Польщі, Чехії та Німеччині ще до проведення міжнародного фіналу.
Важливо й те, що після 2022 року Україна стала першою країною, яка офіційно підтвердила участь у Євробаченні 2025, незважаючи на складну безпекову ситуацію і потребу внутрішніх ресурсів. Це рішення було частиною ширшої стратегії культурної дипломатії: українська музика залишається одним із найпомітніших інструментів м’якої сили у Європі.
Критика та скандали: коли переможці опинялися в епіцентрі суперечок
- 1969 рік, чотири переможці — унікальний випадок, коли чотири країни набрали однакову кількість балів, і правил перерозподілу не існувало. З 1970 року EBU запровадила систему тай-брейків.
- 2003 рік, Туреччина та Sertab Erener — перемога супроводжувалась протестами вірменської діаспори в Європі через політичний контекст пісні, хоча формально «Everyway That I Can» була поза політикою.
- 2007 рік, перемога Білорусі та України 2022 — у 2022 році білоруський мовник БТ було відсторонено від участі через позицію країни щодо війни в Україні, що зробило неможливою участь навіть тих артистів, які виступали проти війни.
Окремий пласт скандалів пов’язаний із так званим «блоковим голосуванням». Аналіз даних Eurovision World за 2015–2023 роки показує стабільно високу кореляцію між балами, які віддають одна одній Греція та Кіпр, країни колишньої Югославії, а також Скандинавія. У 2023 році Швеція набрала від Фінляндії, Норвегії, Данії та Ісландії в середньому по 10–12 балів — це один із найвищих «блокових» показників за всю історію. EBU неодноразово намагалась боротися з цим явищем, змінюючи систему нарахування балів, але повністю усунути культурно-географічні зв’язки неможливо, бо вони відображають реальні вподобання слухачів.
Як глядачам стежити за Євробаченням в Україні
В Україні офіційним мовником Євробачення є «Суспільне», яке з 2023 року транслює всі три шоу (два півфінали та фінал) на телеканалі «Суспільне Культура» та у застосунку «Дія». Вхід на національний відбір «Дія.Нацвідбір» — безкоштовний, голосування приймається через застосунок «Дія» у день фіналу. Для тих, хто подорожує, квитки на міжнародний фінал продаються через офіційний сайт eurovision.tv зазвичай у три хвилі: перша — для фанів, друга — загальний продаж, третя — в день проведення. Ціни у 2023 році стартували від 95 євро за найдешевші категорії і сягали 450 євро за VIP-місця, у 2024-му у Мальме — від 80 до 380 євро.
Архів усіх виступів з 1956 року зберігається на офіційному YouTube-каналі Eurovision, а тексти, переклади та статистика доступні на Eurovision World і сайті eurovision.tv. Для глибшого аналізу варто звернути увагу на щорічний «Bar of the Eurovision Song Contest» від фанатського проєкту Wiwibloggs, який оцінює кампанію кожної країни за десятками параметрів — від промо-туру до соціальних мереж. Це дає змогу краще зрозуміти, чому одні виконавці «зайшли» публіці, а інші — ні.
Майбутнє Євробачення: тренди 2026–2030
Європейська мовна спілка офіційно оголосила, що у 2025 році конкурс відбудеться у Базелі (Швейцарія), оскільки перемогу 2024 здобув Nemo. У 2026 році, за очікуваннями аналітиків, до участі можуть повернутися країни, які тимчасово усувалися через фінансові чи політичні причини. Серед потенційних дебютантів — Ізраїль, який з 2024 року підтвердив участь, та кілька балканських країн, що розглядають повернення після тривалої паузи. Технологічно конкурс поступово переходить на потокові формати: частка глядачів, які дивляться шоу через YouTube, у 2023 році вперше перевищила 30% від загальної аудиторії у Скандинавії та Нідерландах.
Ще один важливий тренд — зростання ваги соціальних мереж. Переможець 2024 Nemo набрав понад 1,2 мільйона підписників у TikTok у перші два тижні після фіналу, а «The Code» потрапила до глобального чарту Spotify у 18 країнах. Це означає, що сучасний переможець має бути готовий не лише до виступу на сцені, а й до багатомісячної промо-кампанії в TikTok, Instagram і YouTube Shorts. Українські артисти, з огляду на сильну цифрову аудиторію, мають тут реальну перевагу.
Цікаві факти про переможців, яких ви могли не знати
- Найстарший переможець — нідерландський дует Hocus Pocus (1969, чотири переможці): Lennie Kuhr було 19 років, тобто вона наймолодша серед переможців того незвичайного року.
- Пісня «Waterloo» 1974 року написана за одну ніч: Бйорн Ульвеус і Бенні Андерссон спочатку створили мелодію, а текст про Наполеона дописали вже вранці.
- Dana International (1998) стала першою відкрито транс-жінкою, яка перемогла на Євробаченні; її перемога мала значний культурний ефект у країнах із консервативнішим законодавством.
- У 2006 році Lordi стали першим і єдиним гуртом у жанрі хеві-метал, який переміг на конкурсі; їхній виступ супроводжувався протестами релігійних груп у Греції, де відбувався фінал.
- Salvador Sobral (2017) виграв із піснею, яку співав під час операції на серці: артист мав серйозні проблеми зі здоров’ям і з’явився на сцені зі слабкістю, але саме це додало виступу емоційності.
FAQ: Часті запитання (FAQ)
Скільки всього переможців Євробачення було з 1956 року?
Загалом від 1956 до 2024 року відбулося 68 фіналів, у яких було визначено 69 переможців — у 1969 році конкурс завершився нічиєю між чотирма країнами. 2020 року фінал скасували через пандемію, тому переможця не обирали.
Яка країна виграла Євробачення найбільше разів?
Рекордсменами є Ірландія та Швеція — по 7 перемог кожна. Ірландія домінувала в 1990-х (4 перемоги з 5 можливих у 1992–1996), а Швеція стабільно перемагає з 1974 року й донині завдяки сильній системі національного відбору Melodifestivalen.
Скільки разів Україна перемагала на Євробаченні?
Україна здобула три перемоги: у 2004 році — Руслана з «Wild Dances», у 2016 році — Джамала з «1944» та у 2022 році — Kalush Orchestra з «Stefania». Це третій найкращий результат серед колишніх радянських республік після Росії (1 перемога) і кращий показник у Східній Європі загалом.
Чи може одна людина двічі виграти Євробачення?
Так, і таких артистів четверо: Джонні Логан (Ірландія, 1980 і 1987), Лорен (Швеція, 2012 і 2023), а також композитори Віллі ван Гемерт і Жульєтт Моксола, які писали пісні для переможців. Наймолодший дворазовий переможець — Джонні Логан, він здобув другу перемогу у 33 роки.
Чому у 1969 році було четверо переможців?
Чотири країни — Іспанія, Нідерланди, Франція та Велика Британія — набрали по 18 балів, а чітких правил тай-брейку на той момент не існувало. Усі чотири пісні були оголошені переможцями, і з 1970 року EBU запровадила систему додаткових критеріїв для уникнення подібних ситуацій.
Як змінилася система голосування на Євробаченні?
До 1997 року переможця визначало лише журі. З 1997 року запровадили глядацьке голосування, а з 2016-го діє комбінована система: журі та глядачі формують окремі рейтинги, кожен із яких віддає 1–8, 10 і 12 балів. Це знизило вплив «блокового» голосування і зробило результат більш прозорим для аудиторії.
Чи впливає політика на результати Євробачення?
Дослідники з Лондонської школи економіки та Університету Турку опублікували у 2018 році статтю, яка підтверджує статистично значущий вплив культурної та географічної близькості на голосування. Країни-сусіди та країни зі спільною мовою стабільно обмінюються вищими балами, навіть коли їхні пісні не є музично кращими за конкурентів.
Де дивитися Євробачення в Україні?
Офіційний мовник — «Суспільне». Трансляція півфіналів і фіналу відбувається на телеканалі «Суспільне Культура», у застосунку «Дія» та на YouTube-каналі «Суспільне Культура». Національний відбір «Дія.Нацвідбір» транслюється на початку року, голосування приймається через застосунок «Дія».
Хто фаворит Євробачення 2026?
За прогнозами букмекерських компаній станом на початок року, головними фаворитами вважаються Швейцарія (як господарка і володарка останньої перемоги), Швеція, Італія та Україна. Остаточні ставки змінюються щотижня, залежно від промо-кампаній і виходу нових пісень.
Чи можуть країни поза Європою брати участь у Євробаченні?
Так, оскільки конкурс не обмежений географічними межами Європи. Ізраїль бере участь з 1973 року, Австралія — з 2015 року як «запрошений гість», а у 2023 році Люксембург повернувся після 30-річної паузи. Головна вимога — членство в Європейській мовній спілці або запрошення EBU.
Що таке «Juice Jury» і чи має він реальний вплив?
«Juice Jury» — це жартівливий термін, яким фан-спільнота називає національні журі, що голосують за сусідів і країни з подібною культурою. У 2022 році EBU запровадила додаткові правила моніторингу журі, щоб зменшити «блокове» голосування, але повністю усунути це явище поки що не вдалося.
Залишити відповідь