ДРГ: що це і чим небезпечні диверсанти

ДРГ: хто це і чому про них говорять у кожному регіоні

Від початку повномасштабного вторгнення повідомлення про затримання можливих диверсантів з’являються і в прифронтових громадах, і в обласних центрах за сотні кілометрів від лінії зіткнення. Це не випадкові інциденти: диверсійно-розвідувальні групи працюють системно, а цивільні часто бачать тільки верхівку — затримання біля вокзалу, перевірку документів у селищі, знайдений схрон у лісосмузі. Саме тому знати базові ознаки і алгоритм дій корисно не тільки військовим чи правоохоронцям, а й пересічним мешканцям українських міст і сіл.

Нижче — практичний розбір на основі пояснень військового експерта Олексія Гетьмана: як влаштована типова ДРГ, чим вона відрізняється від класичної розвідки, за якими ознаками можна запідозрити диверсантів і куди звертатися. Без конспірології, без паніки, з опорою на конкретні речі, які можна побачити або почути на власному подвір’ї.

Як влаштована типова ДРГ і чим вона відрізняється від інших підрозділів

За словами Олексія Гетьмана, диверсійно-розвідувальна група — це високомобільний підрозділ спеціального призначення, чисельність якого зазвичай коливається від 3 до 10 осіб. Це оптимальний розмір для завдань у глибокому тилу: достатньо людей, щоб виконати розвідку або диверсію, і водночас невелика кількість, щоб пересуватися непомітно, ховатися у підвалах, лісосмугах, орендованих квартирах і розчинятися в місцевому середовищі.

Критерій	ДРГ	Класична розвідка	Диверсійний підрозділ
Чисельність	3–10 осіб	2–4 розвідники	10 і більше бійців
Основне завдання	Розвідка плюс диверсії	Збір інформації	Знищення цілей
Час роботи в тилу	Години, доби, тижні	Короткі вилазки	Раптовий удар і відхід
Маскування	Асиміляція під цивільних	Технічні засоби, маскувальне спорядження	Бойова форма і тактичне обладнання
Типові цілі	Об’єкти, маршрути, склади, комунікації	Позиції, техніка, радіоефір	Мости, штаби, колони
Зброя	Стрілецька, вибухівка, часто прихована	Легка стрілецька	Повне штатне озброєння підрозділу

Ключова особливість саме диверсійно-розвідувальної групи — подвійне завдання. Вони збирають дані про укріплені точки, маршрути переміщення техніки, склади пального, залізничні вузли, а за потреби завдають точкових ударів. До останнього моменту незрозуміло, яка саме мета у групи: чи це лише розвідка, чи готується диверсія. Саме ця невизначеність робить їх особливо небезпечними для цивільного середовища.

Ще одна деталь, яку наголошує Гетьман: ДРГ може знаходитися на території противника тривалий час, асимілюватися, злитися із соціумом, а потім проявити себе у потрібний момент. Тобто їхня робота — це не швидкий наскок, а часто тижні підготовки, вичікування і рутини, непомітної для оточуючих. Завдання таких груп, за словами експерта, пов’язані або з розвідкою, або з конкретними диверсійними діями, і до моменту удару їхня присутність у населеному пункті може не викликати жодних підозр.

Ознаки можливої присутності ДРГ: на що звертати увагу

Оскільки такі групи маскуються під цивільних, стовідсоткових зовнішніх ознак не існує. Але є поведінкові «червоні прапорці», які варто помічати. Це не привід влаштовувати самосуд чи влаштовувати погоню — це привід зателефонувати за офіційними номерами і передати спостереження тим, хто має повноваження реагувати.

Незнайомі люди, які уникають камер спостереження, неохоче показують документи або мають документи з ознаками підробки: нерівномірне фото, нечитабельний QR-код, різний шрифт у написах.
Особи, які цікавляться режимом роботи об’єктів, маршрутами військової техніки, графіками патрулів, але при цьому не є співробітниками відповідних служб і не мають відповідних посвідчень.
Тривале перебування у прифронтовій зоні без зрозумілої мети: оренда житла у невеликому селищі, регулярні візити в один і той самий район, відсутність роботи, родинних зв’язків або господарських справ.
Підозріле обладнання: прилади нічного бачення, потужні радіостанції, дрони цивільного типу, що запускаються біля режимних об’єктів або вночі у недозволених місцях.
Спроби фотографувати або знімати на відео військові об’єкти, мости, залізничні вузли, склади палива, підстанції, навіть якщо зовні це виглядає як звичайна прогулянка з телефоном.
Незвичні для громади люди, які з’являються у дворах, підвалах, на горищах, у промислових зонах без господарської потреби, особливо вночі або у сіру годину.

Якщо помітили хоча б дві-три такі ознаки в однієї людини або групи — це достатній привід для дзвінка. Не намагайтеся з’ясовувати стосунки самотужки, не блокуйте підозрюваних, не знімайте їх впритул. Ваше завдання — зафіксувати і повідомити, а далі працюють оперативні групи.

Куди повідомляти, якщо ви помітили підозрілих осіб або дії

Алгоритм простий і однаковий по всій Україні. Чим швидше і точніше ви передасте інформацію, тим більше шансів, що групу знешкодять до виконання завдання або на стадії підготовки.

Зателефонуйте на спецлінію СБУ: 0 800 501 482 (безкоштовно, цілодобово). Якщо лінія зайнята — на гарячу лінію Національної поліції 102.
Повідомте диспетчеру: чітке місце (населений пункт, вулиця, орієнтир, номер будинку), кількість підозрюваних, їхній опис (одяг, зріст, стать, мова спілкування, поведінка), напрямок руху і номер транспортного засобу, якщо встигли запам’ятати.
Не вимикайте телефон і за можливості залишайтеся на безпечній відстані, щоб оперативна група могла уточнити деталі і вийти на зв’язок.
Якщо є можливість — зробіть фото або коротке відео з безпечної відстані. Це допоможе ідентифікації, але не наближайтесь заради кращого кадру.
Попередьте сусідів і родичів, щоб вони не наражалися на небезпеку, не впускали незнайомців у дім і не передавали інформацію про військових навіть у побутових розмовах.

Не знецінюйте свої спостереження. Навіть один дзвінок від уважного цивільного вже неодноразово допомагав виявляти диверсантів на стадії підготовки — коли ще можна запобігти удару, а не ліквідовувати наслідки. СБУ, поліція і ДСНС координують такі звернення у режимі реального часу, тому інформація, яку ви передали, не «пропадає».

Типові сценарії роботи ДРГ на території України

Диверсійно-розвідувальні групи рідко працюють «в лоб». Їхня сила — у сценаріях, які виглядають як звичайна цивільна активність: ремонт, доставка, відрядження, риболовля. Розуміння цих сценаріїв допомагає бачити загрозу там, де інші не помічають нічого.

Сценарій 1: «Перевізник»

Група видає себе за водіїв-далекобійників, кур’єрів служб доставки або ремонтних бригад. Реальна мета — картографування маршрутів, складів пального, місць зупинок колон, ділянок доріг, де техніка рухається регулярно. Зовні все виглядає як рутинна логістика: однакова форма, бейджі, навіть бутафорні накладні. Ознака: одна й та сама бригада з’являється у різних районах, не має чіткого замовника або постійного роботодавця, ухиляється від конкретних запитань про маршрут і вантаж.

Сценарій 2: «Новий мешканець»

Один-два учасники групи орендують квартиру у прифронтовому місті під легендою: відрядження, догляд за родичем, тимчасовий ремонт. Живуть тихо, не привертають уваги, платять готівкою, але регулярно виїжджають на розвідку у сусідні населені пункти. Ознака: людина живе в районі, де немає роботи і немає її соціальних зв’язків, уникає сусідів, не заводить побутових звичок, рідко буває вдень вдома.

Сценарій 3: «Будівельник»

Група під виглядом ремонтної бригади або сезонних працівників проводить підготовку об’єктів до диверсії: фотографує комунікації, вивчає режим охорони, іноді закладає засоби технічної розвідки або залишає мітки для наведення. Ознака: бригада без постійного замовлення, без документів фірми, без чіткого фронту робіт, з інструментом, який не відповідає заявленому профілю (наприклад, з газовим різаком на «косметичному ремонті»). Загалом, як зазначає Олексій Гетьман у розмові з виданням Fakty, головна риса таких груп — здатність заходити на десятки кілометрів углиб території і діяти там автономно, без прямої підтримки з боку свого командування, що робить їх непомітними для звичайного спостерігача.

Додатково про те, як експерт пояснює особливості підрозділу і чому мобільність залишається ключовою ознакою ДРГ на сучасному етапі війни, можна прочитати у перевіреному матеріалі видання Fakty, де це питання розібрано окремо.

Сценарій 4: «Спостерігач»

Один або двоє людей, які ведуть себе як туристи, рибалки, фотографи-аматори, грибники, але систематично з’являються біля стратегічних об’єктів: мостів, підстанцій, залізничних вузлів, військових частин. Можуть мати дорогу оптику, дрони, реєстратори. Ознака: людина з’являється у незручний час у незручному місці, завжди сама, не затримується довше, ніж потрібно для «кадру», і уникає контактів з місцевими.

Сценарій 5: «Електрик»

Група під виглядом працівників обленерго, газової служби або інтернет-провайдера заходить на режимні території під приводом «планових робіт». Реальна мета — вивчити схему живлення, резервні лінії, місця розгалуження, щоб у разі завдання точно вивести з ладу інфраструктуру. Ознака: «фахівці» приходять без попередньої заявки від місцевої адміністрації, без супроводу, без документів фіксації робіт, часто в один і той самий район із незрозумілою періодичністю.

Сценарій 6: «Відпочиваючий»

Декілька учасників групи облаштовують тимчасову базу у приватному секторі або на дачі під виглядом відпочинку, риболовлі, збору грибів. Фактично — це пункт спостереження і передачі даних. Ознака: підозріла кількість людей, які регулярно виїжджають у різний час у різних напрямках, відсутність ознак реального відпочинку (не готують на вогнищі, не рибалять, не збирають гриби), натомість — антени, зарядні станції, ноутбуки у побутових наметах.

Як себе вести, якщо ДРГ помітила вас

Найгірше, що можна зробити, — спробувати самостійно затримати групу, влаштувати переслідування або знімати їх на камеру впритул. Це може закінчитися трагічно: у диверсантів є інструкція на випадок викриття, і цивільний у зоні їхньої уваги — для них загроза, а не глядач. Правильна поведінка базується на трьох речах: дистанція, інформація, передача.

Зберігайте спокій і не показуйте, що ви їх ідентифікували. Розмовляйте нейтрально, не рухайтесь різко, не знімайте на телефон впритул, не вмикайте ліхтарик у бік групи.
Якомога швидше залиште місце контакту, не повертаючись і не озираючись, щоб не привертати увагу. Ідіть у бік людей, освітлених вулиць, працюючих закладів.
З безпечної відстані викличте поліцію 102 або СБУ 0 800 501 482 і повідомте деталі: де, коли, скільки людей, напрямок руху, ваш маршрут, номер авто, якщо запам’ятали.
Попередьте близьких, щоб вони не виходили до вашого повернення, і не пускали незнайомців у дім, навіть якщо ті назвалися поліцією без посвідчення.
Якщо є можливість — передайте інформацію через офіційні чат-боти СБУ й Національної поліції у месенджерах: там є окрема функція для повідомлень про підозрілих осіб.

Якщо вас намагаються зупинити або перевірити документи невідомі люди у цивільному без розпізнавальних знаків — не сперечайтеся і не чиніть опір. Назвіть себе, попросіть назвати підставу і причину, запам’ятайте обличчя, одяг, номер авто. Опір може бути розцінений як загроза, і наслідки у цьому випадку лягають на тих, хто чинить тиск. Безпека конкретної людини в конкретній ситуації важливіша за принципи, які доведеться відстоювати вже після звільнення.

Міфи, які заважають реальній безпеці

Навколо теми диверсійно-розвідувальних груп існує чимало стереотипів, які тільки заважають. Варто їх знати, щоб не витрачати зусилля на хибні сценарії і не ігнорувати справжні.

Міф 1: «ДРГ — це завжди озброєні люди у формі»

Ні. Більшість часу вони перебувають у цивільному одязі, без розпізнавальних знаків і навіть без видимої зброї. Зброя може бути прихована у транспорті, у схованках, передаватися по ланцюгу перед конкретним епізодом. Одягнуті акуратно, часто підлаштовуються під місцевий стиль, щоб не виділятися в натовпі на ринку чи в електричці.

Міф 2: «Якщо я не живу в прифронтовій зоні, мене це не стосується»

Це небезпечне переконання. Випадки виявлення диверсантів фіксувалися у глибокому тилу, у великих обласних центрах і навіть у столиці. Диверсійна група може готуватись до завдання тижнями, перебуваючи у звичайній квартирі, перш ніж проявити себе. Тому алгоритм «побачив — повідом» працює скрізь, незалежно від відстані до лінії фронту.

Міф 3: «Поліція і так знає, де вони ходять»

Не завжди. Маленька мобільна група на 3–5 осіб може не потрапити у поле зору камер і патрулів, якщо не привертає увагу в громадських місцях. Саме увага цивільних нерідко дозволяє вийти на групу, яка роками залишалася б непомітною. Один дзвінок з конкретним описом може запустити цілу операцію, яка без цього дзвінка не розпочалася б.

Міф 4: «Якщо повідомлю — мені ж потім помстяться»

По-перше, ваші дані не передають стороннім і не розголошують у відповідь. По-друге, оперативні служби мають чіткі протоколи захисту заявників. По-третє, навіть якщо конкретну групу не затримають вчасно, ваш дзвінок фіксується і стає частиною оперативної картини, з якою працюють далі. Це не дрібниця, а реальний внесок у безпеку громади.

Міф 5: «Якщо не стріляють — значить, це не ДРГ»

Робота диверсійно-розвідувальної групи рідко починається зі стрілянини. Навпаки, основна фаза — це тиха розвідка, фотографування, передача координат, іноді мітки на дорозі чи на об’єкті. Стрілянина — це вже фінальна стадія або сам захист групи. Тому орієнтуватися треба на поведінку, а не на гучні епізоди.

Міф 6: «ДРГ — це лише про військових»

Насправді диверсантів цікавить і цивільна інфраструктура: залізничні вокзали, мости, підстанції, газогони, водоканали, великі логістичні вузли. Усе, що може вплинути на життєдіяльність регіону або тилове забезпечення ЗСУ. Тому увага потрібна і там, де військових немає — на залізничній станції невеликого міста, біля газорозподільчого пункту, поруч із трансформаторною підстанцією у промзоні.

Як підготувати себе і родину заздалегідь

Найкращий цивільний захист від ДРГ — не героїзм і не спецспорядження, а базова обізнаність і кілька простих правил, які працюють у повсякденному житті. Це не потребує спеціальних навичок і не займає багато часу, але суттєво знижує ризик для сім’ї.

Дія	Як часто	Скільки часу займає	Ефект
Зберегти номери 102 і 0 800 501 482 у швидкому наборі	Одноразово	2 хвилини	Економить хвилини у критичній ситуації
Обговорити з родиною «червоні прапорці»	Раз на кілька місяців	15–20 хвилин	Діти і старші родичі знають, на що звертати увагу
Перевірити, чи зачиняються вікна, двері, підвал, горище	Щодня	1 хвилина	Зменшує ризик проникнення у житло
Не поширювати у соцмережах фото військових об’єктів	Постійно	0	Не дає розвідці готову карту
Стежити за офіційними каналами СБУ і поліції	Раз на тиждень	5 хвилин	Розуміння реальної, а не «інтернетної» картини
Домовитися з сусідами про «тривожний чат»	Одноразово	10 хвилин	Швидкий обмін спостереженнями у дворі чи будинку

Це шість базових кроків, які не вимагають ні грошей, ні спецобладнання, ні особливих знань. Їх достатньо, щоб знизити ризик і для себе, і для оточуючих, і водночас не жити у постійному стресі. Більшість реальних випадків виявлення ДРГ починалися саме з таких дрібних, але свідомих дій звичайних людей.

Що робити після затримання ДРГ у вашому районі

Після оголошення про затримання диверсантів у населеному пункті часто виникає паніка, чутки і бажання «допомогти» правоохоронцям. На цьому етапі найважливіше — не завадити і не наражатися на небезпеку, яка може зберігатися навіть після затримання частини групи.

По-перше, не вирушайте до місця затримання «подивитися». Спецоперація може тривати, можливі залишені вибухові пристрої, сплячі агенти, додаткові спостерігачі. По-друге, не поширюйте у соцмережах фото і відео з місця події — це може зірвати подальші слідчі дії і навести ворога на решту групи. По-третє, якщо ви були свідком і раніше не повідомляли про свої спостереження, зателефонуйте на 102 або гарячу лінію СБУ і передайте деталі.

Якщо у вашому районі вибухонебезпечно через знайдені схрони зі зброєю — не наближайтесь, огородіть місце знаходження, попередьте перехожих і зателефонуйте в поліцію або ДСНС. Навіть порожній гранатомет або тротилова шашка у руках необічної людини можуть спрацювати. Дітям і підліткам у такі дні краще залишатися вдома і не ходити у «цікаві» місця, навіть якщо там обіцяють знайти «щось цікаве».

Регіональна специфіка: чому ДРГ — це не лише прифронтова проблема

У кожному регіоні України є свої типові сценарії появи диверсантів. У прифронтових областях — це спроби прориву через лінію зіткнення, обладнання переправ, мінування доріг. У глибокому тилу — це довготривалі «сплячі» групи, які маскуються під ремонтників, дачників, переселенців, туристів. У столиці і великих містах — це здебільшого спостерігачі і підготовчі групи, які накопичують інформацію про ключові об’єкти інфраструктури.

Враховуючи активні переїзди людей через бойові дії, у багатьох областях складно відрізнити реального переселенця від підготовленого диверсанта. Саме тому правоохоронці радять звертати увагу не на факт переїзду, а на сукупність поведінкових ознак: уникання спілкування, оплата готівкою, відсутність цифрового сліду, часті зміни місця проживання без господарської логіки. Усе це — привід повідомити, а не підозрювати самостійно.

ДРГ і цивільні: де пролягає межа відповідальності

Цивільний не зобов’язаний і не повинен займатися контррозвідкою. Його роль — спостереження, фіксація, своєчасна передача інформації. Усе, що виходить за межі цього, — від переслідування і знімання впритул до спроб затримання — це вже зона відповідальності СБУ, Національної поліції та інших уповноважених органів. У разі помилки цивільний ризикує не лише собою, а й життям своїх рідних, якщо група повернеться до «помсти».

Водночас цивільний має право на власну безпеку: зачиняти дім, не впускати незнайомців, перевіряти документи у тих, хто представляється комунальниками чи поліцією, викликати підкріплення. Усе це — нормальна поведінка, яка не потребує спеціальних дозволів і не повинна сприйматися як «перешкоджання». У ситуації війни уважний і поінформований цивільний — це частина системи безпеки громади, а не її перешкода.

Поширені запитання

Що таке ДРГ простими словами?

Це невелика група з 3–10 підготовлених бійців, яка заходить у тил для розвідки і диверсій. Вони маскуються під цивільних, можуть перебувати на території тиждень і довше, а потім завдають точкового удару або передають зібрані дані своєму командуванню.

Чим ДРГ відрізняється від класичної розвідки?

Класична розвідка лише збирає інформацію і відходить. ДРГ поєднує розвідку з диверсіями: може і розвідати, і підірвати міст, склад, комунікації. Тобто це ширший функціонал, вищий ризик для цивільного населення і, за словами Олексія Гетьмана, значно більша автономність ухвалення рішень на місці.

Як відрізнити диверсанта від переселенця чи туриста?

Однозначної зовнішньої ознаки немає. Звертайте увагу на сукупність факторів: документи, мета перебування, поведінка, інтерес до військових об’єктів, уникання камер і спілкування, невідповідність легенди реальним обставинам. Якщо фактори підозрілі — повідомляйте, остаточне рішення ухвалюють правоохоронці, а не ви.

Куди дзвонити, якщо побачив підозрілих людей?

На спецлінію СБУ 0 800 501 482 або на 102 у поліцію. Якщо є можливість — через офіційні чат-боти СБУ і Національної поліції у месенджерах. Повідомте місце, кількість осіб, опис, напрямок руху і залишайтесь на безпечній відстані, поки не приїде оперативна група.

Чи можна самому затримати ДРГ?

Ні. Це завдання оперативних груп із відповідною підготовкою, зброєю і юридичними повноваженнями. Самостійне затримання небезпечне для вас і може зірвати спецоперацію, яка готувалася тижнями. Ваша роль — фіксація, передача інформації, укриття. Цього достатньо для реального внеску.

Чи часто ДРГ з’являються у глибокому тилу?

Так, випадки фіксувалися у різних областях, зокрема далеко від лінії фронту. Саме тому пильність потрібна скрізь, а не лише у прифронтових громадах. Ворог використовує відстань як додатковий фактор маскування: у глибокому тилу менше блокпостів, менше уваги і більше часу на підготовку.

Що робити, якщо ДРГ уже у моєму населеному пункті?

Не панікувати. Зачинити дім, попередити родину і сусідів, не виходити без потреби, тримати телефон при собі, передати інформацію в СБУ або поліцію. Якщо чуєте вибухи або стрілянину — не наближатись, сховатися в укритті, дочекатися офіційних повідомлень і діяти за вказівками рятувальників чи поліції.

Чи безпечно фотографувати підозрілих осіб?

Тільки з великої відстані, не привертаючи уваги, і в жодному разі не в обличчя. Головне — ваша безпека. Якщо знімаєте, зробіть кілька кадрів, відійдіть у безпечне місце і одразу передайте матеріал у поліцію або СБУ через офіційні канали, не публікуючи у відкритих чатах.

Як довго ДРГ може перебувати у тилу?

Залежно від завдання — від кількох годин до кількох тижнів. Деякі групи діють довше, ховаючись у підготовлених схованках або живучи під вигаданими легендами. Саме тому пильність у тилу не можна втрачати навіть у «спокійні» періоди, коли нічого не чути про затримання.

Чи можна довіряти повідомленням про ДРГ у соцмережах?

Ставтеся з обережністю. Часто це паніка, плутанина з військовими, перебільшення або ворожі ІПСО. Довіряйте офіційним каналам СБУ, поліції, ДСНС і місцевої ОВА. Але власні спостереження передавайте у першу чергу правоохоронцям, а не у Facebook чи Viber-чати, де неможливо перевірити, хто читає повідомлення.

Чи має цивільний право не впускати «комунальників» без документів?

Так. Без пред’явлення службового посвідчення і фіксації ваших даних у журналі обходу ви маєте право не впускати сторонніх у дім, навіть якщо вони назвалися представниками обленерго, водоканалу, поліції чи ОВА. Попросіть показати посвідчення, зателефонуйте в установу, яку назвали, і тільки після підтвердження вирішуйте, чи пускати.

ДРГ — реальний інструмент сучасної війни, який працює і в тилу, і у прифронтовій зоні. Найкращий цивільний захист — не паніка і не героїзм, а базова обізнаність: знати, як виглядає типова група, за якими ознаками її можна помітити, куди дзвонити і як себе вести. П’ять хвилин розмови з родиною, два номери у швидкому наборі, уважність у повсякденному житті — цього достатньо, щоб суттєво знизити ризик і допомогти тим, хто працює над справжньою безпекою країни.