Радник президента з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій Бескрестнов (позивний «Флеш») в інтерв’ю виданню NV, опублікованому 24 вересня 2026 року, окреслив роль конкретних людей і структур у роботі над українськими перехоплювачами реактивних «Шахедів». За його словами, тодішній міністр оборони Михайло Федоров скликав нараду, на яку прибули вісім компаній-виробників перехоплювачів. Усі вони заявили, що їхні рішення готові, літають, протестовані та мають достатню швидкість.
Хто відповідав за контроль і випробування
Бескрестнов зазначив, що виробники не контролювалися щотижня і не показували напрацювання на вимогу. На момент наради реактивних «Шахедів» було ще мало, тож перевірити перехоплювачі у бойових умовах повноцінно не вдавалося. Під час подальших випробувань виявилося, що створити апарат, який просто швидко літає, — недостатньо: «Герань-3» літає зі швидкістю 320 км/год, «Герань-4» — близько 450−500 км/год, а реактивні дрони проходять різні ділянки маршруту на швидкості від 300 до 500 км/год.
Які вимоги постали перед розробниками та силовими структурами
За словами радника президента, перехоплювач має бути швидшим за реактивний дрон, підніматися на ті самі висоти, мати достатній запас пального, бути маневреним і мати надійний канал керування. Необхідні автоматичне захоплення цілі машинним зором і автоматичне донаведення. Окрім того, зразок має бути простим у використанні для різних підрозділів, зокрема фахівців СБУ та бійців тероборони. Бескрестнов також згадав Юрія Ігната як начальника управління комунікацій Повітряних сил ЗСУ, директора New Geopolitics Research Network Михайла Самуся та авторку публікації ТСН Катерину Сердюк серед учасників обговорення теми у медіа.
Залишити відповідь